понеділок, 17 жовтня 2016 р.

«Ми діти козацького роду – Землі української цвіт». Подорож у часі (До Дня Українського козацтва)

За дніпровими порогами,
за південними дорогами;
За степами, за широкими,
наші прадіди жили,
Мали Січ козацьку сильную,
цінували волю-вільную,
Україну свою рідную,
як зіницю берегли!


З 1999 року 14 жовтня, в день покрови Пресвятої Богородиці, українці відзначають День козацтва, а з 2014 року - День захисника України.

За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я — Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.

Ось так Свята Богородиця стала для християнських воїнів покровительницею.


З давніх давен козаки також перед походами молилися Божій матері, будували храми та церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Саме тому День Українського козацтва прийнято відзначати саме 14 жовтня.


12 жовтня у відділі естетичного виховання Херсонської обласної бібліотеки для дітей ім. Дніпрової Чайки учні загальноосвітніх навчальних закладів №16 (4 клас) та №44 ( 6-а клас) здійснили подорож у минуле, у славетні часи козацтва, де дізналися багато цікавих фактів про українських лицарів, особливості побуту, звичаї, зброю, про історію Запорізької Січі.


Окрім того, на зустріч до бібліотеки завітав Торопов Володимир Анатолійович, композитор, вчитель-методист вищої категорії, любитель-колекціонер, директор музею речей періоду Другої Світової війни, який знаходиться в ЗНЗ № 28, де й працює наш гість.


У цей день пан Володимир спеціально для юних глядачів приніс історичні артефакти – предмети періоду Козацтва та 18-19 століття, речі з власної колекції: пулелейку, люльку, чорнильницю, стремено, шпору, Біблію, бінокль, годинник, підсвічник, барометр, пенсне та багато інших цікавих предметів.


По закінченню свята хлопчики навіть прийняли посвяту в козачата та розписалися на свитку пером, змоченим у чорнильниці 16 століття.


Як тільки ми промовляємо слово «козак», одразу в уяві виникає безкрайній степ, куди тільки дістане око – крізь духмяні трави, серед цього дива степом, підіймаючи куряву з пилу, скаче на булатному коні лицар! Статний чоловік у синій свитці, підперезаний жовтим вишитим шовковим поясом; на голові— гостра шапка зі смушевою околицею, китицею на вершечку; з вільним суворим поглядом. В історії українських земель Козацтво залишиться періодом, який несе мужність, силу, справедливість та волю.

Козацтво – слава України
За честь і гідність України,
За волю, правду і добро
Вони боролись щохвилини,
Їх кров лилася як вино!

Всіх ворогів вони долали,
Всі землі наші зберегли,
Завжди від лиха захищали
І гордо прапор наш несли!

Сини Твоєї Батьківщини,
В них сила духу непоборна!

Козацтво – слава України,
Це гордість наша всенародна!




Немає коментарів:

Дописати коментар

Додайте ваше ім'я та вік