пʼятниця, 29 січня 2021 р.

Вони загинули, щоб ми жили…

Запеклий бій під Крутами відбувся сто три роки тому, однак і досі ми вшановуємо безсмертний подвиг полеглих героїв.

1918 рік. Українська Народна Республіка проголосила незалежність. Більшовики послали армію Муравйова на Київ. Захищати Київ пішли курсанти, студенти та гімназисти. 500 українців-добровольців вступили в бій із 6000 червоноармійців. 5 годин вони стримували ворога. Відступаючи, розібрали залізничні колії, що затримало більшовицький наступ на столицю більше, ніж на тиждень. Одна рота студентської сотні, заблукавши, потрапила у полон, їх катували і стратили. Перед розстрілом студенти співали «Ще не вмерла Україна».

Вшановуючи пам'ять «крутян», співробітники читальної зали Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки провели серію заходів до дня пам’яті героїв Крут. Про трагічні  сторінки історії України дізналися учні  7-х класів гімназій №6 та №16 м.Херсон та учні 11-А кл. спеціалізованої школи №57.


А розповіли ми історію подвигу юнаків, які виборювали незалежність України, через призму особистої історії одного з активних учасників бою – Григорія Піпського, який, дивлячись в обличчя ворогам, сміливо заспівав національний гімн українців. 

У бою під Крутами загинуло 290 юнаків, а на Аскольдовій могилі 19 березня 1918 року було перепоховано бійців роти, замордованих на станції Крути більшовиками.

Патріотизм юнаків став джерелом їх самопожертви в ім’я молодої української держави.

Меморіальний камінь, встановлений на честь загиблих героїв, містить невмирущі слова нашого гімну: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу», які справдилися у долі захисників незалежності нашої держави.

Також до пам’ятної дати бібліотекарі створили тематичну полицю «Вони загинули, щоб ми жили…» та відеоролик «Пам’яті героїв Крут»,  за мотивами поезії «Крути» учасника тих трагічних подій Лавренка Михайла.


Немає коментарів:

Дописати коментар

Додайте ваше ім'я та вік